ЗАСТРУ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до застругати. На столі в нього ніяких паперів, тільки в правій руці олівець, заструганий з обох боків (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 196);
// у знач. прикм. Колгоспники вже познімали деякі ящики додолу, на заструганий і заметений тік (Іван Ле, Вибр., 1939, 256);
// застругано, безос. присудк. сл. — А як побачу неправду, так дивись: для неправди в мене цього й ціпка застругано… Так і порішу!.. (Остап Вишня, I, 1956, 33).
ЗАСТРУГАНИЙ
Тлумачення слова