ЗАСТОРО́ГА, и, жін., рідко. Те саме, що застереження 2. І знову життя однієї дитини закривалося мрякою безмірного віддалення, де губилися всякі застороги й голос матері (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 13); Тривожна засторога вчителя мимоволі торкнулася душі кожного, всі одразу помітили, що могила підозріло порита якимись ровами (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 38).
ЗАСТОРОГА
Тлумачення слова