ЗАСТОПОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСТОПОРИТИ, рю, риш, док.
1. перех. Зупиняти або затримувати рух машини, механізму. Водій ледве встиг застопорити машину (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 371); Застопорив [Горн] лебідку і виліз у люк на палубу (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 229).
2. тільки 3 ос. неперех. Те саме, що застопорюватися. Граната гримнула під гусеницею, ..танк повернувся боком і застопорив (Олесь Гончар, I, 1954, 255).