ЗАСТОЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАСТОЯТИСЯ, оюся, оїшся, док.
1. Стояти, затримуватися довго на одному місці. — І ти вже махаєш косою, аби день до вечора. З дівчатами вже чогось застоюєшся (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 537); Коли б яга не закричала, Що довго годі говорить, То може б там і застоявся [Еней] (Іван Котляревський, I, 1952, 145); Так буває; коли на Дніпрі часом застоїться крига. Вже немилосердно пече сонце, вже вітер рве й вихрить над льодами, вже потріскались, покололись вони, але Дніпро не може скинути крижаного покрову (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 86); * Образно. І життя й господарка ..пішли давнім ладом. Зоя докупила дещо худоби, і якось воно йшло, не застоювалося (Ольга Кобилянська, III, 1956, 497).
2. Стояти довго без руху, без роботи (про тварин). За п’ятнадцять років я набула чималого досвіду в доїнні корів у догляді у годівлі… Прогонимо двічі до лісу, щоб корови не застоювалися (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 36); Трюхав вороний по накоченій вулиці, баско вигравав таку що й підганяти його не треба. Застоявся в чистій та теплій стайні (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 392).
3. Довго не висихати, не витікати (про воду). Низькі місця, де навесні довго застоюється вода, та сухі схили для культури горіха непридатні (Колгоспник України, 9, 1960, 37); Вода в решеті не застоїться (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 185);
// Не вивітрюватися, не зникати (про запахи). Застоялись у високім бур’яні густі пахощі прив’яленого сонцем полину, розімлілої лободи, лугових трав (Олесь Гончар, II, 1959, 239).
4. Псуватися від чого-небудь, мати поганий запах, смак (про повітря, воду). Анрі-Жак займав койку на третьому ярусі, тут застоювалось важке повітря під стелею (Юрій Яновський, I, 1958, 401); Кілька разів включала [Женя] безшумний вентилятор: хоч двері й навстіж, а повітря в палаті могло застоятися (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 396).