ЗАСТІ́ЛЬНИЙ, ЗАСТО́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований позаду стола. Десь опівночі у застільну віконницю шкрябнуло, і Жежеря, багатозначно прошепотівши: «Він!», почовгав у сіни відмикати двері (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 295); Навстіж відчинила [дівчина] застільне вікно (Іван Вирган, В розп. літа. 1959, 277).
2. Який відбувається за столом під час їди. Микошенька вслухається у безладні застільні розмови (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 145); [Гільда:] Слухати застольні ваші співи Я встигну ще сьогодні… (Іван Кочерга, I, 1956, 452);
// у знач. ім. застільна, застольна, ної, жін. Пісня під час урочистого обіду, вечері і т. ін. Хор заспівав колгоспну застільну (Василь Минко, Вибр., 1952, 148).