ЗАСТІ́Й, тою. чол.
1. Відсутність руху, нерухомість. Задишка виникає при застої крові в легенях (Загальний догляд за хворими, 1957, 86).
2. перен. Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь. — Тепер у дров’яній торгівлі застій, ціни доброї нема (Іван Франко, VII, 1951, 43); Нестача металу, природно, викликала застій у техніці і серйозно обмежувала розвиток продуктивних сил стародавнього суспільства (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 109).