ЗАСПОКОЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАСПОКОЇТИСЯ, оюся, оїшся, док.
1. Ставати спокійним, переставати тривожитися, хвилюватися, тужити. Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Тільки за ровом, де було велике терновище, Павло почав заспокоюватись після неприємної розмови в кабіні машини (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 71); Заспокоївшись трохи тими звістками, Замфір по вечері повів коні на нічліг у свій виноградник (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 211); Тамара все ще не може ніяк заспокоїтися, все думає — хто, хто ж провокатор?.. (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 117);
// Примушувати себе поводитися, триматися тихо, спокійно. Заспокоївся він на якийсь час, а тоді знову заметався в ліжку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 71); Усі присутні звелися на ноги і довго не могли заспокоїтись, вітаючи улюбленого письменника (Павло Тичина, III, 1957, 32).
2. Слабшати, ставати менш напруженим, стихати (про біль, нервування і т. ін.). Рани загоювалися, сил помітно прибувало, нерви заспокоювалися (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 94); Ждуть, щоб нога трохи заспокоїлась, а вона, як на злість, болить (Леся Українка, V, 1956, 253);
// розм. Затихати (про звуки). Зголубіли зимні шиби, Пролетіли птиці сонні, Заспокоїлися кроки… (Максим Рильський, II, 1960, 50).
3. Переставати клекотіти, бушувати (перев. про воду). Швидше і швидше котилися хвилі, заливали все, розливалися ширше і помалу заспокоювались (Леся Українка, III, 1952, 590); Обоє стояли над колесом притихлі, ждали, поки вода заспокоїлась (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 35).
4. розм., на чому. Задовольнятися чим-небудь. Радянські люди ніколи не заспокоюються на досягнутому. Партія кличе їх вперед до нових перемог (Радянська Україна, 26.X 1956, 1); Розігнавши «в низи» всіх політпрацівників, Воронцов не міг на цьому заспокоїтись і сам теж невтомно снував від підрозділу до підрозділу (Олесь Гончар, III, 1959, 350).
5. тільки недок. Пас. до заспокоювати.