ЗАСПАНИЙ

ЗА́СПАНИЙ, а, е. Який має на собі сліди сну; який ще не зовсім проснувся. З’являється під комору в білій сорочці босий, заспаний Івасик, сміється (Степан Васильченко, III, 1960, 172); На топчані заворушився кожушок, і з-під нього вислизнув заспаний Микола (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 266);  * Образно. І небо невмите, і заспані хвилі (Тарас Шевченко, II, 1963, 130);  * У порівняннях. Багіров поводився сумирно. Ні з ким не сварився, сновигав, наче заспаний (Олесь Гончар, III, 1959, 188);
//  Який буває у людини, що тільки-но прокинулася (про очі, обличчя, вид і т. ін.). Марина тільки що встала й не вмивалася; очі в неї заспані (Панас Мирний, IV, 1955, 252); З-під ковдри на мить висунулось гарненьке, але заспане й розлючене дівоче лице (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 38); — Ой, чи хутко ви там? Тут комарі заїдають, — протягла немов заспаним голосом Зоня (Леся Українка, III, 1952, 653).