ЗАСОКОРИ́ТИ, рю, риш, док.
1. Почати сокорити, кудкудакати (про курей). Дзьоб свій витерла [курка] об крила: — От хвалько!.. — Та й пішла — засокорила: — Ко-ко-ко… (Іван Нехода, Казки.., 1958, 24).
2. перен., розм. Швидко й безугавно заговорити. — Матвію, чи ви забагатіли та не видите [бачите] людей, чи гордуєте Гузирями? — засокорила Гузириха (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 88).