ЗАСНІЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАСНІТИТИСЯ, снітиться, док., діал.
1. Засипатися чим-небудь сипким. Ліг велет, — думав, на часок, та й спить уже століття, землею заснітився весь і марить про страхіття (Леся Українка, I, 1951, 459).
2. Закупорюватися гноєм (про рану). Оце рана заснітилася, так гній і не витіка (Словник Грінченка).
3. с. г. Уражатися сажкою. Пшениця заcнітилась (Іван Франко, X, 1954, 184).
4. Зароджуватися (про появу, початок чого-небудь).
І не заснітилось кому на що, безос. — немає ніяких ознак чого-небудь, і не починалося щось. Ішли роки за роками. Минуло їх аж п’ять, а на щастя сиротам і не заснітилось (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 79).