ЗАСМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засмітити. Рішуче виходить [Плачинда] на засмічене мервою, січкою і трісками подвір’я (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 117); Стерньове поле, засмічене багаторічними бур’янами, слід орати з одночасним боронуванням (Колгоспник України, 1, 1957, 14).
ЗАСМІЧЕНИЙ
Тлумачення слова