ЗАСМЕРДІ́ТИ, джу, диш, док., розм.
1. неперех. Почати смердіти. — Куди вас сьогодні? — запитав він і засмердів люлькою.. — Їдемо орати до Вишневого хутора (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 8).
2. перех. Наповнити (приміщення і т. ін.) неприємним запахом, [Єфросина:] Прийшла [тітка], накричала повну хату, засмерділа гнилими яблуками світлицю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 481).