ЗАСМАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСМАЛИТИ, алю, алиш, док., перех.
1. Обпалювати вогнем поверхню або кінці чого-небудь. — Живий! ..Вуса засмалив за ніч, а все інше в порядку… (Олесь Гончар, III, 1959, 165).
2. Обпікати, обвітрювати шкіру, роблячи її смуглою, темною. Польовий вітер і степове сонце засмалили його колись біле лице — почорнів, як циган (Панас Мирний, I, 1954, 148).
3. Покривати який-небудь предмет кіптявою, робити його чорним, тримаючи довго на вогні.
4. розм., рідко. Запалювати (цигарку, люльку і т. ін.). — Давайте заспіваємо! — Давайте! давайте! — радо загукала попадя. — Тільки й ви, Лука Федорович, будете підтягувати. — Якщо знаю пісню, то можна, — засмалюючи папір оску, відказав той (Панас Мирний, І її, 1954, 211).
5. тільки док., розм., рідко. Почати робити що-небудь швидко, енергійно. З кулемета було як засмалить… — Ну й пацан! не боїться нічого (Володимир Сосюра, I, 1957, 329).