ЗАСЛУ́ГА, и, жін.
1. Вчинок, діяльність, гідні поваги, загального визнання, високої оцінки. А все-таки Петро Коваленко, хоч за такий короткий час, прислужився громаді. Громада за ті його заслуги дарувала йому свиту та й чоботи (Лесь Мартович, Тв., 1954, 180); В районі не було людини, яка б не знала заслуг Федора Петровича в колгоспному будівництві (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 90); Величезна заслуга Леніна полягає в тому, що він не тільки розвінчав колоніалізм, але й указав шляхи визволення поневолених ним народів (Комуніст України, 5, 1960, 29);
// Позитивна риса. Ви.. признаєте у мене порядну форму віршів, — я сього не ставлю собі в велику заслугу, бо се ж повинність кожного, хто пише вірші не для забавочки тільки, добирати кращої форми (Леся Українка, V, 1956, 93).
По заслузі — відповідно до того, що заслужив, чого гідний, вартий. По заслузі шана й Васі, Бо хоч рік він у Донбасі, А веде уже перед! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 205); Хай йому грець — відшмагали по заслузі, нехай другий раз не лізе до чесних людей! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 19).
2. розм. Винагорода, відзнака. Я в свого пана служив І заслуги не получив (Павло Чубинський, V, 1874, 1014); Ой, на горі огонь горить, А в долині козак лежить. Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (Українські народні ліричні пісні, 1958, 474).