ЗАСЛЬОЗИ́ТИСЯ, ожуся, озишся, док.
1. Наповнитися, зволожитися слізьми (про очі). Очі засльозилися од утоми, а повіки набрякли й обважніли (Андрій Головко, II, 1957, 291); Першою схлипнула Шура, а потім засльозилися оченята і в Лесі (Микола Олійник, Леся, 1960, 47).
2. діал. Заплакати. Параска в шанобі позирала на свого чоловіка, розчулена, зарум’янена аж засльозилася, рада й горда, що найшла собі захист (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 244); * Образно. Засльозились шибки на вікнах (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 145).