ЗАСЛІПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАСЛІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАСЛІПИТИСЯ, сліплюся, сліпишся; мн. засліпляться; док.
1. Втрачати тимчасово здатність добре бачити. Блиск їх [престолів] сяяв так, що очі засліплялись (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 321); Спочатку я й не роздивився, що там усередині тієї камери. Назустріч вдарило такою густою та їдучою парою, що аж засліпився (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 53).
2. перен. Втрачати здатність правильно розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь. — Він іздуру так засліпився, що повірив тій мані, яка його очам увижалась (Боккаччо, Декамерон, перекл. Дуката, 1964, 446).