ЗАСЛІПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАСЛІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАСЛІПИТИ, сліплю, сліпиш; мн. засліплять; док., перех.
1. Псуючи зір, очі, робити сліпим кого-небудь. І фашисти ясні очі Засліпили Ворокуті… (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 25);
// Спрямовуючи яскраве світло в очі або засипаючи, заліплюючи їх чим-небудь, позбавляти людину можливості добре бачити. Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська (Олесь Гончар, II, 1959, 435); Сонце засліпляло їй очі, і вона мружила їх, схиливши голову набік (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 135); Пісок, що югою здіймався на глухій дорозі і засліплював очі, хрумтів на зубах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 104); Кружляє й мете і немов засліпити Снігами їх хоче ця звихрена тьма (Леонід Первомайський, II, 1958, 404);
// безос. — У мене горе — до хати залетіла віспа.. Всі четверо дітей лежать каменем, личко залило, засліпило оченята (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 126);
// розм. Закривати, робити непрозорим або невидним. Після села Білівки та річки Коротай поземка стала збільшуватися, перейшла на звичайний у цих місцях буран. По землі неслися оті важкі хмари. ..засліплюючи лобове скло автомашин та збиваючи їх із шляху (Іван Ле, Право.., 1957, 249); Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі (Павло Грабовський, I, 1959, 289).
2. перен. Вражати красою, блиском і т. ін. Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (Олекса Стороженко, I, 1957, 372); Хлопця засліпила Юна господиня (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 24).
3. перен. Позбавляти здатності правильно розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь. — Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхав тебе до загибелі (Іван Франко, VI, 1951, 63); — Вас засліпила безпідставна ненависть до Каргата (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 389).
♦ Засліплювати (засліпити) очі кому на що — позбавляти можливості правильно сприймати що-небудь. Ненавидів [Суліман] бідноту свого народу за релігійний фанатизм, який засліплював очі на дійсні причини його мізерного існування (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 358); Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі, Підпара не боявся нічого (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97).