ЗА́СКО́К, у, чол.
1. спец. Зупинка або зміна в русі якого-небудь пристрою, механізму і т. ін. внаслідок порушення правильного положення якої-небудь його частини.
2. розм. Несподіваний, дивний хід думки, раптове відхилення від норм поведінки і т. ін. [Тарас (підходить до Тереня):] Ну, доволі. Заскок зайшов був у голову… Винен… (Іван Микитенко, I, 1957, 141); — Ну, гудити його я ще не збираюсь. Правда, трапляються в нього неприємні заскоки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 234).