ЗАСКНІТИ, ію, ієш, док.
1. Втратити здатність до дальшого розвитку, удосконалення. Клопочися коло його [господарства]… так і пройде вік, так і заскніє життя! (Панас Мирний, IV, 1955, 69); Невже заскніло в ньому все те, без чого не став би він чудовим лікарем, сміливим хірургом? (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 296).
2. розм. Почати щеміти від туги, жалю. — Не інакше, — подумали в гурті, — згадав [Мосашвілі] оце, що в нього сина нема, самі дочки, от і заскніло серце (Андрій Головко, I, 1957, 279).