ЗАСКЛЕПИТИ, плю, пиш; мн. засклеплять; док., перех.
1. Звести над чим-небудь склепіння. Став у церкві батько з сином, Церкву вже кінчали: Засклепили, побілили. Олтар прибивали (Степан Руданський, Тв., 1959, 165).
2. перен. Міцно закрити, стулити. — Безчесний хлопче з серцем кам’яним! Чи знов ти чорту власть дав над собою? Чи знов своєю клятою грізьбою Він засклепив уста твої? (Іван Франко, XIII, 1954, 295); Любов осушить сльози, рани засклепить в серцях (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 65);
// безос. «А що ж то за смерть?.. Хто знає?..» Темна мара встала в Чіпчиній думці.. Говори, дивись, — а тут… зуби зціпило, язик одібрало, очі засклепило… (Панас Мирний, I, 1949, 155).
3. діал. Зробити дуже твердим (землю і т. ін.);
// безос. Засклепило, що не можна орати (Словник Грінченка).