ЗАСКАКАТИ, ачу, ачеш, док.
1. Почати скакати, робити стрибки. Діти заверещали, запищали на всі голоси й заскакали, як клубочки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 307); Пігловський люто заскакав на одній нозі, не можучи одразу сісти на коня (Михайло Стельмах, I, 1962, 93);
// Почати відлітати вгору, вбік від удару об що-небудь тверде. М’яч заскакав по підлозі; * Образно. Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом розбилися на ньому і покотилися вниз по сухій шерсті, і раптом вони заскакали скрізь — по людях, по конях, по ріллі (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 84);
// Почати швидко рухатися, піднімаючись і опускаючись. Ось блимнув вогник, заскакало пожадливе полум’я (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 338); З осокорів полетіло павутиння, на Дніпрі заскакали густі тонкі хвилі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 64); * Образно. Тіло ій боляче занило, заскакало швидко серце (Григорій Епік, Тв., 1958, 432).
2. Почати бігти, пересуватися стрибками. Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Євген Гребінка, I, 1957, 43); Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Сипнув пшона — І заскакали горобці!.. (Павло Тичина, 1, 1957, 32).