ЗАСІ́В, у, чол.
1. Те саме, що засівання. Вона.. перебирала насіння до засіву ярини (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 15).
2. Те, що посіяне. Прокинулася Україна після зимового сну. Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору (Любов Яновська, I, 1959, 31); * Образно. Ти [сонце] сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? може, вогні? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229);
// Те, що засіялося, покриваючи якусь поверхню. Власна гаряча сльоза прокотилась по лиці і затрималась в темному засіві ще ні разу не голених вусів (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 37).
3. Ділянка землі, засіяна яким-небудь зерном, насінням. Тепер [Колодка] — хлібороб справжній: коняка, корова, сім десятин засіву щороку (Андрій Головко, II, 1957, 90).
4. спец. Кладка яєць у деяких комах (бджіл і т. ін.) і яйця, покладені для розвитку. Починаючи червити, матка [бджола] кладе яйця підряд, рухаючись ніби по спіралі то на одному, то на другому боці стільника і поступово збільшуючи радіус засіву (Бджоли, 1955, 39).