ЗАСІРІ́ТИ, іє, док.
1. Почати сіріти, ставати сірим. Над горами засіріло небо (Василь Кучер, Голод, 1961, 135).
2. безос. Почати розвиднятися. Надворі вже зовсім засіріло. Село прокидалося (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 34); — Краще давайте їсти, і я ляжу спати, бо завтра, як засіріє, піду в ліс (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63).
3. Виділитися сірим кольором, з’явитися (про щось сіре). Засіріли в ящиках згорблені котячі спини (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 188).