ЗАСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засікти1 1, 2. В 1835 р. повстали лівобережні козаки.. Заворушення козаків були придушені військовою силою, а керівники руху на смерть засічені шпіцрутенами (Історія УРСР, I, 1953, 420);
// у знач. прикм. Перевіряв [Богучар] усе, провадив пристрілку по засічених квадратах цілим полком (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 124).
ЗАСІЧЕНИЙ
Тлумачення слова