ЗАШИТИЙ

ЗАШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зашити. — Схопив безкозирку і на кущ почепив. Дивись, де моя смерть сиділа. — І моряк показав старанно зашиті дірочки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 121); Івась надіває солдатський кашкет. В кашкеті зашитий шовковий портрет, Портрет дорогого вождя Ілліча (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 22); На голову накинула [Емене] маленький червоний фез, густо зашитий монетами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290); Перше, що впало в вічі, коли вони увійшли на подвір’я, була церква. Релігійна громада обгородила її навколо височенним парканом, густо зашитим дошками (Іван Микитенко, II, 1957, 431);
//  зашито, безос. присудк. сл. Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Тарас Шевченко, II, 1953, 200).