ЗАШКВАРЧАТИ

ЗАШКВАРЧАТИ, чу, чиш, док. Почати шкварчати, шипіти з потріскуванням (звичайно на вогні). Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Панас Мирний, IV, 1955, 298); Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 32); Він затягся востаннє цигаркою, — аж зашкварчав недокурок у губах — і кинув (Андрій Головко, II, 1957, 29);  * Образно. — Г-і-і! Псярник ярмарковий! П’яниця!.. Коров’як!.. Баб’ячий віхоть!.. — перебиваючи і Любу, й Миколу, зашкварчала Фрося (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 42).