ЗАШКРЯБАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати шкрябати, проводити по якій-небудь поверхні чимсь гострим, жорстким, утворюючи при цьому характерні звуки, шум. Зашкрябали миші, затовклися під мисником (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 276); У клуні одразу стало легше. Напруження минуло. Зашелестіло сіно, зашкрябали ноги (Григорій Епік, Тв., 1958, 131); Враз у шибку щось тихо зашкрябало, і чиясь тінь заступила вікно (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 267); * У порівняннях. Нари заскрипіли, і від того наче терпугом по серцю зашкрябало (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 101).
2. перен., зневажл. Почати писати. Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них. Тоді вони метнулись до стола, повиймали з-за вуха пера і зашкрябали в паперах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38).
3. перен., розм. Мілко зорати землю. — Значить, купили ми кобилу. Назвали її Стрілою і взялися до господарства. Зашкрябали свій клапоть землі (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1959, 79).