ЗАЩЕПНУТИЙ

ЗАЩЕ́ПНУТИЙ, рідко ЗАЩЕ́ПНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до защепнути. Як улетів [сотник] у двір та до хорунжевниної хати, та у сіни, та прямісінько у хатні двері, що зачинені і із середини защепнуті були, геп! мов довбнею (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 202); Тихона не було. І на дім до нього заходив Гордій, та хата защепнена знадвору, і кілочок застромлено (Андрій Головко, II, 1957, 135); Підвів [Федір Іванович] мене до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики (Олекса Стороженко, I, 1957, 120);
//  защепнуто, безос. присудк. сл. Всі троє дверей, що з вівтаря в церкву, було зачинено щільно, а царські врата ще й запнуто завісою і гачок защепнуто (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 41).