ЗАШЕРЕТУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм., рідко.
1. Док. до шеретувати.
2. Затерти, закрити усе (звичайно про кригу). Крижина зачепиться десь за гострий виступ каменю чи сяде на мілину, а до неї пристане друга, третя — зашеретують русло ріки і зупинять маси весняних вод (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 81); * Образно. [Тарас:] Піду ще раз на неї [Бондарівну] гляну і придавлю в душі своїй кохання!.. Нехай крига зашеретує мов серце, поки не доконаєм ворогів! (Карпенко-Карий. II, 1960, 144).