ЗАШЕПТАТИ 1, епчу, епчеш, док., перех., про що і без додатка. Почати шептати. — Іде, іде [Василь]! — боязко зашептала вона і кинулась з лави (Панас Мирний, IV, 1955, 150); Погляд його був злий і пекучий. Одна красуня, зустрівши той погляд, бридливо здвигнула плечима і щось зашептала на вухо своїй подрузі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57); * Образно. Зашептали срібнолисто два столітніх ясени, що такого танцюриста ще не бачили вони! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 78).
ЗАШЕПТАТИ 2 див. зашіптувати.