ЗАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заселити. Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 72); Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко (Олесь Гончар, I, 1954, 70).
2. у знач. прикм. Який має населення; населений. Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Леся Українка, II, 1951, 162).