ЗАСА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засалити. Над його губами різко відстовбурчуються щойно засалені вуса (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 31).
2. у знач. прикм. Брудний від жиру. Вена взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284);
// Брудний від тривалого користування, з слідами жирних плям. Він був у засмальцьованім кашкеті і ще більш засаленому сурдуті (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 55); Потому зійшов [сторож] на ґанок, зняв кашкета з маленьким засаленим козирком (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).