ЗА́РИС, у, чол.
1. рідко. Те саме, що обрис. І крізь райдужну видно завісу Легкий зарис рибалки й човна (Максим Рильський, Поеми, 1957, 286).
2. діал. Риса. З-під спущених вій споглядала вона несміливо на одну з символічних постатей пам’ятника, що носила зариси її обличчя (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 188).