ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАРУМ’Я́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Ставати рум’яним; шарітися. — Якщо можливо, то прошу мене звільнити від цього, — викидає з себе Мотря і зарум’янюється вся (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 26); Іваниха зарум’янилася, похилила голову та й закрила лице рукою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 82);
// перен. Забарвлюватися в червоний колір, робитися червонуватим, червоним. Зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 118).
2. Запікатися, засмажуватися до утворення світло-коричневої шкуринки; загнічуватися. Маруся у великодню суботу сама учинила паску, ..і спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум’янилась (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 66).