ЗАРУМ’ЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарум’яніти. Швидко з зарум’янілим лицем і гарячково блискучими очима йшла вона (Ольга Кобилянська, I, 1956, 388); Підійшов [Матвій] до постелі та довго дивився в зарум’янілі личка діточок (Мирослав Ірчан, II, 1958, 313).
ЗАРУМ’ЯНІЛИЙ
Тлумачення слова