ЗАРУЧАТИ

ЗАРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАРУЧИТИ, учу, учиш, док., перех. Виконуючи певний обряд, оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим. — Коли воля ваша, хліб наш приймайте і дітей заручайте (Нечуй-Левицький, I, 1956, 134); Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок, I, 1955, 51); [Деїфоб:] Ми заручили тебе оце тепер за Ономая, царя лідійського (Леся Українка, II, 1951, 280); Сусідки лише губами поцмокували, а одна не могла віджалкувати, що не має сина, котрого могла б з Гіндою заручити (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 73).