ЗАРОЖЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарожевіти. Густі пасма кучерявого волосся спадали, мов стиглий льон, обрамляючи її чисте, зарожевіле від внутрішнього хвилювання лице (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 57);
// у знач. прикм. Далеко над вранішніми зарожевілими водами стелились материнські причитуво+ння (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 17).
ЗАРОЖЕВІЛИЙ
Тлумачення слова