ЗАРОБІ́ТОК, тку, чол.
1. Те, що зароблене, плата за виконану роботу. [Химка:] А він, — бог його знає! — де свої заробітки діває (Панас Мирний, V, 1955, 239); На мої тодішні заробітки ми, правда, могли б прожити обоє (Леся Українка, III, 1952, 700); Антон нагодився було зайти до Хомашихи по заробіток (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 8); Йосиф ніколи не забуде того вечора, коли Бронко.. поклав перед мамою, як це колись робив батько, свій перший тижневий заробіток (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 151).
2. перев. мн. Праця, на яку наймається хто-небудь з метою заробити (у 1 знач.), підробити (у 2 знач.). Літа минають. Потроху діти виростають, І виросли, і розійшлись На заробітки, в москалі (Тарас Шевченко. II, 1953, 195); Воно не так страшно без свого хліба, коли б заробіток був! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Їй трохи страшно було туди їхати [в місто], але ж там був заробіток, а тут уже відбули жнива, то не дуже треба найманих рук (Борис Грінченко, II, 1963, 261); В усі боки шарпався чоловік, щоб роздобути копійку, ходив на заробітки і в Таврію, і в Крим, і в Одесу, і в Молдову (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 115).