ЗАРІЗАНИЙ

ЗАРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зарізати 1. Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 270);  * У порівняннях. Добру годину гукає вона [хвора] на чоловіка.. Макар не обзивається, бо спить, як зарізаний (Любов Яновська, I, 1959, 52);
//  зарізано, безос. присудк. сл. — Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 209).