ЗАПИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. розм. Пиячити, нити запоєм. Батько запивався до нестями, марнував зароблене (Ольга Кобилянська, III, 1956, 519); Почав я жити новим життям. Побачив, що розумні люди не запиваються, не б’ються і живуть спокійно, хоч бідно, та по-людськи (Мирослав Ірчан, II, 1958, 246).
2. чим. Пас. до запивати 1. Доброю чаркою запивався відчай, гамувався душевний біль (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 182).