ЗАПИЩАТИ

ЗАПИЩАТИ, щу, щиш, док. Почати пищати, видавати писк. Помітивши мене, миша-мати раптом неспокійно запищала, і мишенята вмить сховались у своєму гнізді (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 43); Клоун з носом-морковкою вихопив пищик і запищав (Олесь Донченко, VI, 1957, 432);
//  Почати кричати тонким голосом. Діти заверещали, запищали на всі голоси й заскакали, як клубочки, на возі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 307);
//  Почати говорити тонким, пронизливим голосом. — Без святого Зосима погана справа коло пасіки, — запищав дід Оникій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 201); Вистромила [Федорка] голову із соняшників і, скривившись, перекривляючи пані, запищала: — Ах, ах! Який жах! Немає й тут од них порятунку! (Андрій Головко, I, 1957, 109);
//  Почати утворювати тонкі пронизливі звуки (про предмети). Заскрипіли ярма, запищала немазана колішня, рушили вперед плуги (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 122).