ЗА́ПИС, у, чол.
1. Дія за значенням записувати 1, 2. Лисенко.. доклав великих зусиль, щоб зафіксувати і зберегти для наступних поколінь історичні пісні та думи. Він виробив цілу програму їх відбору, запису та опрацювання (Народна творчість та етнографія, 1, 1962, 49); Фотоелемент у процесі запису звуку на кінострічку.. не застосовується (Курс фізики, III, 1956, 343); До зборні, до місця запису зібралося старе й мале (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 514).
2. Те, що становить письмовий виклад або результат записування чого-небудь на плівці, пластинці. Роблю потрохи записи, збираю матеріал, але дуже трудно мені: все тут [на Капрі] таке незвичайне, що нелегко звикнути до нього і зрозуміти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 362); Професор.. читав якісь записи, зроблені олівцем на полях румунською мовою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 99); В темному склепі.., між забутих фондів, ти відкопав дорогий скарб — колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 101);
// тільки мн. Папери із записаними на них чиїми-небудь спостереженнями, думками, зауваженнями і т. ін. Набивав [Брянський] записами свій планшет і, всміхаючись втомленими очима, говорив Чернишеві: — Коли що трапиться зі мною, візьмеш, друже, оцей планшет у спадщину (Олесь Гончар, I, 1954, 103);
// Плівка, пластинка із записаними на ній мелодіями і т. ін. В альбомах лежали симфонічні концерти, цілі опери, багаті записи народних пісень (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 184).
3. розм., заст. Назва деяких офіційних документів.