ЗАПИ́РХАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати пирхати, з шумом випускати повітря через ніздрі. Запирхали коні, гайдамаки жваво загомоніли (Андрій Головко, II, 1957, 570).
2. перен. Випускаючи газ, пару, почати утворювати короткі уривчасті звуки; запахкати. За вікном запирхав мотор, загарчали гальма (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 143); Зненацька у колгоспному дворі зачхав, запирхав трактор з-під повітки (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 124).
3. Почати сміятися (всупереч намаганню стримати сміх).