ЗАПИ́НА, и, жін., діал.
1. Перешкода. Дніпро, як кажуть, татаринові не запина (Олекса Стороженко, I, 1957, 262); Михайло стояв перед дубом-каменем зовсім недовго.. Розум уже підказував, що треба шукати обхідного шляху, минати цю несподівану запину (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 49).
2. рідко. Те саме, що запинало 1. Тужно вила хуртовина, Розвівалася запина Пурпурова на вікні (Павло Грабовський, I, 1959, 461).