ЗАПРИ́ДУХА, и, жін., розм. Дуже міцний тютюн. — А я тут курив ось яку запридуху — подивись! — І показав чорний та темний тютюн, та ще й потертий (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 160); Хрипкий віддих виривався з його прокурених тютюнами-запридухами грудей (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 322).
ЗАПРИДУХА
Тлумачення слова