ЗАПОВЗЯТИСЯ, візьмуся, візьмешся, док.
1. з інфін. Поставити собі за мету зробити що-небудь. — Як вони заповізьмуться нас скрутити, то ми й не дамось, бо й час два, а Песько третій, — сказав Яків і осміхнувся (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 95); Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його [скульптора] творчі задуми (Олесь Гончар, Південь, 1951, 118).
2. з інфін. і без додатка. Розпочати що-небудь робити, енергійно взятися за якусь справу. Якось, скориставшися з того, що в приміщенні, де мешкали охоронці, не було душі живої, він заповзявся перев’язувати свої болячки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 262); Чорніє свіжонасипана гребля. Попід нею.. гудуть трактори, бульдозери. Ото хлопці заповзялися! (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 91);
// на кого, проти кого, розм. Завзято діяти, намагаючись нашкодити кому-небудь. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 162).