ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ, а, е.
1. Те саме, що завзятий. Гнат мені подобався: розсудливий і зовні спокійний, а в душі заповзятливий, кипучий (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 61).
2. Який має практичну кмітливість, здатність активно діяти; ініціативний. Заповзятливі люди користувались відсутністю достатнього числа навчальних закладів і влаштовували в себе дома приватні пансіони, в які приймали дітей для виховання і навчання (Історія СРСР, II, 1957, 74); Завадка мусив визнати, що сьогоднішня молодь куди спритніша й заповзятливіша, ніж колись (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 149).