ЗАВЗЯ́ТИЙ, а, е.
1. Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. — Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти (Тарас Шевченко, I, 1951, 203); Мудрий удався [Лошаков], мудрий, та ще й завзятий — за що не візьметься, то вже доведе його до краю (Панас Мирний, III, 1954, 259); Тарас Бульба в поході виявляє себе як мужній і мудрий, завзятий і досвідчений воїн і полководець (Максим Рильський, III, 1956, 222); — Приїхала з Харкова комсомолка Ольга Ярош.. Завзята дівка! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 68);
// на що, до чого. Беручкий, пристрасний. Лукин і Маланка завзяті на роботу були, то вона [робота] й віддячувалася їм (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 195); В нашому селі Ялиці Всі дівчата чарівниці, — Бо невтомні мають руки, Ще й завзяті до науки (Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 100);
// у знач. ім. завзятий, того, чол. Наполеглива, діяльна, працьовита людина. Завзятому — хвала! Завзятому — любов! (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 148).
2. Який з захопленням, пристрастю віддасться якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. Відразу видно було, що на цьому подвір’ї живе завзятий рибалка. На кожному кілку сушились ятері (Олесь Донченко, IV, 1957, 202); Опівночі кухар Гордєєв приготував гарячу вечерю, але тільки о третій годині втома підкосила завзятих гуляк (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 224); Поволі стосунки між бібліотекаркою і завзятим читачем ставали інтимнішими, і вони потоваришували (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 7).
3. Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). Натура його не була міцна, завзята (Панас Мирний, III, 1954, 186); Не сміюся, та й не плачу; Тихий сум — мій давній друг… Молоду завзяту вдачу Підтинає злий недуг (Павло Грабовський, I, 1959, 624); Гріють як серця вони [діти]! Ті серйозні оченята, Круглі, ніби в мишенят, Та цікавість їх завзята, Що і вчителя, і тата Перегонює встократ! (Максим Рильський, I, 1956, 130);
// Який виражає енергію, наполегливість, непохитність. Цієї ж таки весни прочулося.., що знов Кармелюк отаманує..; не в одного тоді на обличчі, що його зсушила журба, скрутила нужда, грав усміх завзятий, блискали очі жваво (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Він бачив перед собою полиск хижих очей, червоні й завзяті обличчя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (Михайло Стельмах, I, 1962, 219);
// Сповнений бадьорості, жвавості. Всі обступили старого [Волоха] з інструментами і.. заграли такого завзятого марша, що аж мурашки поза плечі ходили (Осип Маковей, Вибр., 1954, 294); Коли я був молодим, Не знаю вже й як — зненацька — Завзята пісня юнацька Родилася в серці моїм (Леонід Первомайський, II, 1958, 45).
4. перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.). Між нащадками знялася Боротьба тяжка, завзята, Та вона ведеться й досі, Ця війна страшна, затята (Леся Українка, I, 1951, 386); Одеса завжди.. була містом завзятої творчої праці (Юрій Смолич, V, 1959, 7); Місяців зо два тривало завзяте змагання між ними [учнями] (Андрій Головко, II, 1957, 262);
// розм. Дуже відчутний, значний. І справді, після завзятої, хоч тихої спеки якось швидко смерклося і запав морок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314).