ЗАПО́ВЗАТИ, аю, аєш, док. Почати повзати.
ЗАПОВЗА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАПОВЗТИ, зу, зеш, док. Поповзом потрапляти куди-небудь. П’ять раз заповзали німці у воронки.. і п’ять раз не виходили звідти (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 5); Прокіп Журба повз першим, маючи при собі двох вірних мінерів і вправних автоматників.. Розвідники заповзли в кущі гірського дубняка й тут звелися на коліна (Василь Кучер, Голод, 1961, 129); * Образно. Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповзла в наш гурт? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 86);
// перен. Повільно пересуваючись, заїжджати куди-небудь. Машина заповзла у чорноземи, В такі глевкі, що не потягне й віл (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 117);
// перен. Поступово проникати куди-небудь. Він [морок] оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкуру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); Холод, посилюючись, заповзав за рукава і комір кожуха (Микола Трублаїні, I, 1955, 351);
// перен. Повільно з’являтися (про яке-небудь почуття). Пані Баличина вийшла за ворота подивитися, де горить. І неясна тривога заповзла їй у душу (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 105).