ЗАПОВІ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заповідати. Заповідаючи майно державним органам або громадським організаціям, заповідач має зазначити певну мету, на яку повинно бути використане заповідане майно (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 70);
// заповідано, безос. присудк. сл. Мені заповідано в спадок жалобу й красу, Білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі… (Леся Українка, I, 1951, 214); Навчає баєчка великого й малого, Бо заповідано давно. Що краще зернятко своє одно, Ніж цілі ворохи чужого (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210).
ЗАПОВІДАНИЙ
Тлумачення слова